Європейський Союз поспішає скоротити свою залежність від російського викопного палива, що глибоко вкоренилася і дуже дорога. Воно є найприбутковішою статтею кремлівського експорту та основним фінансовим засобом продовження війни в Україні.
Але якщо Заходу виявилося порівняно легко запровадити санкції на російське вугілля та нафту, почавши поетапну відмову від них, природний газ – це зовсім інша історія.
Минулого року ЄС закупив понад 155 млрд. кубометрів російського газу, доставленого в основному через розгалужену мережу трубопроводів, яка з’єднує між собою країни Східної Європи.
Намагаючись покласти край цьому великому імпорту, ЄС націлився на скраплений природний газ, який пропонує більшу гнучкість та більшу різноманітність виробників. Але світовий попит на ЗПГ перевищив пропозицію, що призвело до зростання цін та посилення конкуренції між багатими країнами.
Ще у березні ЄС підписав угоду зі США про доставку до кінця року додаткових 15 млрд кубометрів ЗПГ. Потім, на початку червня, голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн вирушила на Близький Схід і оголосила про тристоронній меморандум з Єгиптом та Ізраїлем про збільшення постачання ЗПГ.
Однак ці угоди не мають обов’язкової сили, а це означає, що якщо постачальники не зможуть виконати обіцяне щодо заміни російського газу, ЄС не матиме законних можливостей змусити їх це зробити. В даний час Брюссель активізує свої міжнародні зусилля щодо отримання нових партнерських відносин та зобов’язань.
Тим часом, «Газпром» продовжує урізувати чи скорочувати постачання газу дедалі більшій кількості країн-членів ЄС. Деякі їх можуть бути змушені нормувати розподіл газу.
Джерело інформації: www.euronews.com
