Примітка редактора: стаття була написана ще до початку масових обстрілів енергетичної інфраструктури у жовтні 2022 року, тому деякі данні щодо експорту могуть не відповідати дійсності.
У той час, як війна в Україні триває і їй не видно кінця, політики почали звертати увагу на необхідність розробки стратегії відновлення країни. Україна оцінила витрати на відновлення зруйнованих міст і досягнення економічних цілей до 2032 року в 750 мільярдів доларів.
За останніми оцінками Світового банку та Європейської комісії, вартість реконструкції становить близько 349 мільярдів доларів. Cтратегічно важливим компонентом цієї реконструкції є енергетичний сектор та інфраструктура України. росія використовувала енергетику як зброю у своїй війні, як через скорочення поставок газу до Європи, так і шляхом прямих атак про енергетичній інфраструктурі України, це підкреслює необхідність безпечного енергопостачання та стійкої енергетичної інфраструктури як в Європі, так і в Україні. Розширення та розвиток генерації відновлюваної енергії в країні пропонує шлях до забезпечення енергетичної незалежності України та забезпечення більшої інтеграції з Європейським Союзом.
До війни відновлювані джерела енергії відігравали все більшу роль в енергетиці України. Після запровадження політичних заходів у 2009 році частка відновлюваної генерації з вітрової, сонячної, гідроенергії та біомаси зросла з менш ніж 2 відсотків до приблизно 11 відсотків у 2020 році. У 2021 році Україна поставила за мету отримувати 25 відсотків своєї загальної енергії з суміші відновлюваних джерел енергії до 2035 року — амбітна мета, яка залежатиме від значних інвестицій у вітрову та сонячну енергію. Війна спонукала і продовжуватиме спонукати до подальших дій у розгортанні відновлюваних джерел енергії, оскільки енергетична незалежність від росії та інтеграція України в мережу з Європейським Союзом стали критично важливими для національної безпеки. На Конференції з відновлення України країна оприлюднила цілі щодо додавання додаткових 5–10 гігават потужностей відновлюваної енергії протягом наступних 10 років. Щоб досягти короткострокового та довгострокового зростання відновлюваної генерації, необхідно розглянути та вирішити декілька проблем.
По-перше, більшість територій з високим потенціалом вітрової та сонячної генерації знаходяться в окупованих регіонах України. Дані, опубліковані та зібрані Групою Світового банку, показують найвищий фотоелектричний потенціал в окупованих південних регіонах, включаючи Крим і Донбас. Оскільки Крим і більша частина південного узбережжя України перебувають під окупацією росії, можливості для розвитку офшорної вітрової енергетики дуже обмежені. Крім того, більшість діючих і запланованих проектів з виробництва енергії з відновлюваних джерел наразі знаходяться на окупованій території або знаходяться під загрозою. Близько 66 відсотків діючих вітро- та сонячних електростанцій знаходяться в п’яти південних областях країни (Одеській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Дніпровській), ці станції зараз окуповані Росією або перебувають під підвищеною загрозою. 90 відсотків діючих ВЕС в Україні знаходяться в окупованих регіонах. Значне збільшення потужностей було заплановано в південних і прибережних регіонах країни. ДТЕК ВДЕ, найбільший оператор активів відновлюваної енергетики в Україні, відклала на невизначений термін заплановані додаткові 700 МВт вітрових потужностей на півдні України. Повернення окупованих територій залишається пріоритетом України, але триваюча війна та масштаби руйнувань у цих регіонах затримають поновлюване розгортання.
По-друге, для досягнення спільних цілей уряду та промисловим партнерам необхідно створити політичну та фінансову основу, яка підтримуватиме продовження приватних інвестицій у сектор відновлюваної енергетики. Навіть без урахування витрат на реконструкцію сектору відновлюваної енергетики, передбачувані капітальні витрати, необхідні для додавання 5–10 ГВт відновлюваної енергії, становлять близько 11,5 мільярдів доларів США. Основним механізмом підтримки сектору відновлюваної енергетики є «зелений» тариф, запроваджений у 2009 році. Законодавство встановлює пільгову ціну на електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел енергії. Ще до війни зростали розбіжності між виробниками відновлюваної електроенергії та урядом щодо ринкових структур та функціонування зеленого тарифу. Швидке розширення потужностей відновлюваної енергетики ускладнило здатність українського уряду підтримувати схему підтримки «зелених» тарифів. У кількох випадках Гарантований покупець не зміг компенсувати виробникам через проблеми з ліквідністю. Меморандум про взаєморозуміння між сторонами намагався врегулювати деякі розбіжності шляхом зниження зеленого тарифу та забезпечення погашення непогашеної заборгованості перед виробниками відновлюваної електроенергії. Хоча це збільшить періоди окупності для інвесторів, покращення платежів від гарантованого покупця до виробників електроенергії є важливим кроком у розвитку приватно-державного партнерства та інвестицій у сектор.
Війна посилила бюджетну та фінансову напругу як для уряду, так і для виробників відновлюваної енергії. На початку війни Міністерство енергетики України видало наказ №140, яким заморозило значну кількість платежів виробникам відновлюваної електроенергії. ДТЕК ВДЕ висвітлив виклики, які стоять перед компаніями у підтримці діяльності та погашенні позик під час заморозки, а невизначеність щодо підходу уряду до енергетичного сектору додасть додаткової напруги приватним інвесторам, які оцінюють простір. Що більш важливо, залучення інвестицій і розширення сектору відновлюваної енергетики може початися лише після того, як буде забезпечено безпеку регіонів розвитку та безпеку працівників. Забезпечення безпеки працівників і майна певною мірою визначатиме темпи реконструкції. Поки війна триває, розвиток міцного діалогу з приватними інвесторами та операторами допоможе закласти основу для успішного впровадження відновлюваної енергетики. Крім того, міжнародні фінансові установи, такі як Європейський банк реконструкції та розвитку відіграватиме значну роль у створенні механізмів інвестицій та управління ризиками під час процесу реконструкції. ЄБРР брав активну участь у наданні екстреної ліквідності в ключових секторах в Україні та відіграватиме важливу роль у створенні необхідного фінансового та ризикового середовища для реконструкції.
Нарешті, збільшення відновлюваної потужності та генерації вимагатиме значних інвестицій у ремонт, модернізацію та з’єднання мереж. Збільшення можливостей балансування мережі було пріоритетом для країни до війни, оскільки передбачалося, що потрібно близько 2 ГВт додаткової потужності для покриття піків і ще буде потрібно 500 МВт до 2025 року. Конференція з відновлення України оцінила що додаткові 3,5 ГВт потужностей гідроенергетики, 1,5–2 ГВт пікової потужності та 0,7–1 ГВт накопичувачів будуть потрібні протягом наступних 10 років для балансування, щоб забезпечити цільове зростання відновлюваної генерації. Подальше підключення до європейської мережі та розширення потужностей України для експорту електроенергії будуть пріоритетами у зусиллях з відновлення. У липні Україна почала експортувати електроенергію до Європейського Союзу за допомогою 100 МВт інтерконнектору з Румунією. Через те, що попит на електроенергію в Україні різко впав, країна має надлишок генеруючих потужностей, який міг би збільшити експорт. Поки Європа бореться з власною енергетичною кризою, збільшення експорту з України сприятиме стратегічним інтересам обох сторін і інтересам безпеки. Однак Україні ще потрібно виконати ряд технічних вимог щоб довести, що вона може забезпечити стабільні постачання електроенергії до Європи.
Збільшення рівня розгортання відновлюваної електроенергетики в Україні стане стратегічно важливим кроком у відбудові країни. Хоча Україна має високий рівень енергетичної незалежності завдяки потужності ядерної генерації, розширення відновлюваної енергетики дозволить країні зменшити вплив імпорту з росії та білорусі. Наприклад, у 2019 році Україна імпортувала 33 відсотки природного газу та 50 відсотків вугілля. Крім того, збільшення відновлюваної та експортної потужності сприятиме економічній та безпековій інтеграції України з Європейським Союзом і обмежуватиме здатність росії використовувати енергію як зброю у війні. Відбудова під час та після конфлікту буде складною для України, міжнародних партнерів та приватних інвесторів. Створення міцної політичної основи для розгортання та інвестицій у відновлювані джерела енергії має стати ключовим напрямком реконструкції та енергетичного майбутнього України.
Автори: Джозеф Майкут та Аллегра Доуз.
Аллегра Доуз є науковим співробітником Програми енергетичної безпеки та зміни клімату в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні, округ Колумбія. Джозеф Майкут є директором Програми енергетичної безпеки та зміни клімату в CSIS.
Коментар створено Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), приватною, звільненою від податків установою, яка займається питаннями міжнародної державної політики. Його дослідження є незаангажованим і непатентованим. CSIS не займає конкретних політичних позицій. Відповідно, усі погляди, позиції та висновки, висловлені в цій публікації, слід розуміти виключно як погляди автора(ів).
Джерело інформації: Center for Strategic and International Studies
